Книжковий челендж, або як прочитати 42 книги за рік і не збожеволіти (бонус ТОП-20 рекомендованих бізнес-книг)

Ну привіт, блог Artjoker. Давно я в тебе нічого не писала. Років зо два, так? Нудьгував? А ви, наші читачі, нудьгували?

Ну а я нудьгувала за вами, от і подумала - напишу статтю про те, як я за 2017 рік прочитала 42 книжки, будучи доволі зайнятою людиною - у творчу відпустку не йшла, а навпаки - роботи було багато, та ще й треба було постійно покращувати свої знання в низці напрямів, які тобі треба знати й робити круто, коли ти - вже зовсім не маркетолог чи редакторка блогу, а людина, що відповідає за розвиток компанії.

Отже, у січні 2017, за мискою салату олів'є, я зрозуміла - треба якийсь челендж собі вигадати на рік, щоб іще й пости можна було у Фейсбук та Інстаграм публікувати корисні для читачів. Можна забрати людину з контент-маркетингу, але от контент-маркетинг з людини... ну, ви зрозуміли :-) Я замислилася над тим, що в 2016 якось мало читала (думаю, близько 15 книжок всього набереться) і вирішила, що потрібно виправитися. А щоб ускладнити завдання, обмежила умови: обов'язково друкована книжка (по-перше, я люблю друковані книжки, а електронні - ні, та й фоточки для постів можна красиві зі справжніми паперовими книжками робити!). Пощастило, що цього року українські видавництва пожвавилися, і випускали багато крутих потрібних мені книжок.

Отже, я поставила собі за мету - прочитати 40 книжок за 2017 рік. Факт на 31 грудня 2017 року вийшов навіть більше - 42 книжки.

Як я обирала книжки:

• в ідеалі це мала бути success story від першої особи (або ж написана гарним автором-біографом) крім того, у списку маст-рід накопичилося близько десятка книжок, які рекомендували люди, до думки яких я прислухаюся, але все ніяк не вистачало часу на читання
• деякі знаходила абсолютно випадково, в "рекомендованих" в інтернет-магазині, читала опис, розуміла, що і справді "моє!"
• на літо я поставила собі ще одне обмеження - читати тільки художку. Її обирала або за улюбленим жанром - антиутопія, улюбленим автором, або те, "що в сестри завалялося".

Як встигала читати?

1. По-перше, виділила на день годину-дві на книжки (ввечері). Так, виходило читати не щодня. Іноді приходила додому як вичавлений лимон, і хотілося тільки тюленем валятися і дивитися серіали. Вранці так і не навчилася читати.
2. По-друге, зменшила кількість тренувань (фізична активність дуже важлива, але замість 4 разів на тиждень залишити довелося всього два).
3. По-третє, виробилася звичка читати. Це дивно, але коли видавалися особливо складні тижні, мене аж ламало без книги.

Що читала?

Список із 42-х книжок є за посиланням

Ділюся з вами ТОП-20 бізнес-книгами, прочитаними в 2017. А для того, щоб вам було ще простіше сприйняти цей не маленький список, я додам міні-рецензії до кожної з них.

1. "Влий у неї своє серце. Як чашка за чашкою будувалася Starbucks" (Говард Шульц) - 10 з 10

Бувало у вас таке - читаєш книжку, і хочеться обійняти автора, настільки відчувається душа і вся та любов, яку він вклав у неї? У мене - ні. До того, як я не почала читати історію Говарда Шульца "Влийте в неї своє серце" про те, як він від нуля до одиниці будував імперію Starbucks. Щиро. Із пристрастю. З любов'ю.
Це Говард привіз у США мій улюблений лате. Це Говард зробив із кав'ярень світовий культ. І це Говарду відмовили 217 потенційних інвесторів із 242. Усю книжку я захоплювалася його підходом до ведення бізнесу, силою і вірою.
І так, мені захотілося його обійняти! Якщо ретроспективно подивитись на 42 книжки, прочитані у 2017, то саме "Влийте в неї своє серце" сидить на першому місці мого ТОПу.

2. "Продавець взуття" (Філ Найт) - 10 із 10.

24-річний хлопчина під час однієї з ранкових пробіжок усвідомлює, що не знає, чим йому займатися в житті. "А що, якщо я братиму кросівки з Японії і продаватиму їх у США?" - раптово придумує він. Позичає у батька грошей на подорож, і летить до Країни Вранішнього Сонця. Домовляється про зустріч із великою фабрикою, яка вже не одне десятиліття виробляє кросівки, заявляється туди наодинці, і каже: "Давайте я буду продавати ваш товар у США!". "А яку ви представляєте компанію?" - запитують його японці. "Ніяку" - думає той про себе. "Блю Ріббон!" - вимовляє першу назву, що спала на думку, він. І японці погоджуються. Божевілля якесь, думаєте ви. Так. І саме з цього божевілля почалася історія компанії Nike. А цей божевільний хлопець - Філ Найт, її засновник.
Ти читаєш книжку, а здається, ніби Філ сидить поруч і розповідає тобі свою історію за стаканчиком бурбона. Ось він згадує про те, як до нього прийшла ця "та сама божевільна ідея", і його обличчя осяває усмішка. Ось він розповідає про свою навколосвітню подорож, і показує тобі фотокартки з місць, що вплинули на нього. А ось він у хвилюванні ходить туди-сюди будинком, в очікуванні першої партії "тайгерів" з Японії. Відверта. Кумедна. Сумна. Така, що перевертає. До мурашок. Дякую, Філе, за це.

3. "Переможець" (Джек Велч) - 10 із 10.

"Переможець" одна з моїх улюблених бізнес-книжок. А Джек Велч для мене, віддалений і такий, що не знає про це, ментор. Чесний. Різкий. Мудрий. Крутий. Читала папір уперше, до цього - слухала кілька разів аудіокнигу.
Цього разу звертала увагу на найактуальніші глави - про щирість, про диференціацію, про стратегію, про набір "команди мрії" та управління нею. І про що б не писав Джек - про розробку місії, про бюджетування, зростання або злиття - завжди в центрі в нього - люди. На думку Джека, керівник служби персоналу - це друга за значимістю людина після СЕО (нарівні з фінансовим директором, а інколи й важливіша). Тому що, що б компанія не робила - це роблять люди.

4. "Hygge" (Мік Вікінг) - 10 із 10.

Може, це і не бізнес-книга, але в добірку я її включу. Тому що кожній бізнес-людині потрібно вміти розслаблятися і цінувати дрібниці та моменти щастя. Книжка про це.
Що є хюгге? Трактування неоднозначне, але я для себе зрозуміла хюґе як "почуття й атмосферу щастя в дрібницях". І книжка про те, як її створювати.
Хюгге - це про відчуття. Солодкий і знайомий смак, звук потріскування дров у каміні, запах свічок, і розуміння, що ти в безпеці. Хюгге - це про почуття. Світлі, добрі та щирі. Хюгге - це про простоту, про вміння радіти тут і зараз, дрібницям, наївним і дитячим.
У данців також є слово, що означає "той, хто псує все задоволення", звучить як lyseslukker, буквально "той, хто задуває свічки" (тепер ви знаєте, як можна назвати "обломщика" вишукано)

5. "Пиши, скорочуй" (Макс Ільяхов і Людмила Саричева) - 10 із 10.

Я читала "Пиши, скорочуй", і тягнула час. Насолоджувалася кожним рядком, ніби це художній твір. Переживала за дракона. І мені дуже захотілося, щоб її прочитало якомога більше людей. Навіть тих, хто не пише. Бо вона не тільки про текст. Вона про сенс. Простоту. Повагу. І чесність. У будь-якій комунікації. Ми ускладнюємо. А не треба.

6. "Людина із Сеула" (Френк Аренс) - 10 із 10.

Якщо коротко, то це "спогади американського журналіста, який працював 3 роки в Південній Кореї PR-директором Hyundai". Ну і як тут не зацікавитися?

Ось кілька цікавих фактів про Південну Корею:

• У корейців є таке поняття, як "нунчі" - це щось на кшталт суміші емпатії з умінням читати між рядків. Наприклад, чуючи у відповідь на своє прохання "Так", нунчі - це мистецтво зрозуміти, чи не відповіли вам насправді "Ні".
• Щоб пробитися кар'єрними сходами, корейці роблять пластичні операції. Фотка в резюме вирішує. Корейці роблять собі більш європейські риси обличчя, нарощують і без того густе волосся.
• У Кореї проповідують конфуціанство, а це означає, що там справжній Культ Ієрархії (геп-юл). Наприклад, бос - це божество, перед яким благоговійно шанують, не сперечаються, смиренно виконують усі накази і навіть не мають права пити, поки він не пішов.
• Корейці практично не ходять у відпустку. Для них вважається дуже "негарним" змушувати інших працювати за себе, поки сам відпочиваєш. Тому, якщо вони і ходять у відпустку, то максимум на тиждень, а повернувшись, не хваляться фотографіями з подорожей.
• У Кореї не заведено визнавати індивідуальні заслуги людини на роботі. А ось командні - так. І їм це абсолютно норм. Навпаки, виокремити при всіх когось одного стане для того вищим ступенем демотивації, адже в Кореї змалечку вчать людей бути частиною натовпу і не виділятися з нього, а всі результати визнавати як спільні, а не власні. Дивно, так, з урахуванням культу конкуренції?

7. "Продається все. Ера Amazon" (Бред Стоун) - 9 із 10.

Читання книги про Джеффа Безоса мало спільного мало з читанням бізнес-літератури. У Бреда Стоуна вийшов справжній такий роман, з харизматичною особистістю в головній ролі (Джеффом), низкою другорядних персонажів (партнерами, інвесторами, конкурентами) і гостросюжетною історією про становлення технологічної імперії Amazon. Періодично особистість Джеффа відкривається не з найпрекрасніших сторін.
Одночасно, ти захоплюєшся його генієм, і паралельно сидиш у шоці від того, як взагалі люди його терплять! Але пояснити складність характеру Джеффа вельми просто. Його мозок функціонує в паралельному Всесвіті - де технології рулять, польоти в космос дещо буденне, а таке поняття, як тупість, відсутнє. І відповідного рівня він вимагає не лише від себе, а й від усіх, хто його оточує. Одержимість Безоса інноваціями вражає. Часом здається, що Amazon він створив тільки для того, щоб було звідки фінансувати технологічні стартапи (Amazon Web Services), космічні програми (Blue Origin), винайдення нових ґаджетів (Kindle), і магазин майбутнього (Amazon Go). На вході в Amazon вас зустріне "джеффізм" (так називають крилаті фрази Безоса):

8. "Ілон Маск" (Ешлі Венс) - 9 із 10.

Це навіть не біографія, це науково-фантастичний роман про мрійника, який бере, і змінює цей світ. Збирає і запускає ракети, готує експедицію на Марс, робить електрокар мейнстримом.
Одна лише думка про те, що ми справді станемо свідками (а може хтось і учасниками) польоту на Марс, змушує метеликів у животі вдягати скафандри і проводити вестибулярні тренування. У вир з головою - це про Маска. Якщо він бачить перспективу в чомусь, то він вкладає в це всі свої гроші, впроваджується в усі процеси, і доводить проєкт до космічних висот.

9. "Alibaba. Дім, який побудував Джек Ма" (Дункан Кларк) - 8 із 10.

Історія успіху китайського стартапу, який став світовим брендом, порвав китайський eBay на шматки, у 2014 встановив рекорд успіху на IPO. За словами Джека Ма, "секрет" виходу його стартапу з "долини смерті" такий: "У нас не було технологій, у нас не було грошей, і у нас не було плану". Читаючи книжку, розумієш, що Alibaba стала настільки успішною саме тому, що це китайська компанія. У Китаї вести малий бізнес в офлайні - справжній виклик, у зв'язку із суворим оподаткуванням, тому онлайн-торгівля розвивається там набагато швидше, ніж навіть у США.

10. "Моє життя і моя робота" Генрі Форд - 8 із 10.

Після книги про Маска, читання історії Форда було насичене флешбеками. По суті Форд, як і Маск, був "білою вороною", "божевільним", якому тільки ледачий не пророкував провал. Тільки якщо Форда оточували фанатики електрики, які не вірили в успіх двигуна внутрішнього згоряння, що працює на бензині, то Маска - скептики, які не вірять в успіх електрокара. Чи іронія? Але у Форда, як і у Маска, вийшло. І він змінив парадигму нашого світу - зробив автомобіль доступним кожному, завдяки своєму таланту оптимізувати все навколо, що і дало змогу зробити процес виробництва авто бюджетним.
Форд створив конвеєр. Вже у Форда було чітко видно процес виробництва за канбаном. Форд культивував кайдзен (тільки не назвав його так) - процес безперервного вдосконалення, що проникає в усі куточки виробництва. І так, у Форда був грейдинг.

11. "Шлях Lenovo" (Джина Цяо, Йоланда Конайєрс) - 8 із 10.

Автори книжки, старший віцепрезидент компанії Джина Цяо та директор з культурного розмаїття Іоланда Конайєрс, доволі душевно розповіли про корпоративну культуру компанії, про процес переорієнтації на Захід, про складнощі інтеграції, та про двох "головних" чоловіків Lenovo: Лю Чуаньчжи (засновник) та Яна Юаньціна (CEO). В основу сюжетної лінії лягла купівля Lenovo IBM PC. Для всього світу стало шоком, що якісь китайські виробники комп'ютерів раптово купили шматок корпорації, що вважалася американським національним надбанням. Процес інтеграції був складним, автори навіть назвали його "важкий випадок нетравлення".
Але все вийшло. І Джина з Йоландою щиро розповіли про непростий, але правильний шлях до успіху.

12. "Дика гонка. Як Uber підкорював світ" (Адам Лашинські) - 8 із 10.

Головний герой - екс-CEO Убера, Тревіс Каланік. Досить нетиповий персонаж як для книги про історію успіху стартапу. Я якось звикла читати про геніїв-інтровертів-технарів, а тут продажник продажником.
Історія Убер і справді нагадує дику гонку - тут немає нічого, що змусить занудьгувати. Боротьба з конкурентами, з державними обмеженнями, за репутацію, за нові ринки, за нові технології і навіть із самими собою.

13. "Від 0 до 1" (Пітер Тіль) - 8 із 10.

Книжка від від засновника Pay Pal та одного з перших інвесторів Facebook. Концептуально близька до "Стратегії блакитного океану", але читається значно легше. Просто, натхненно. З перших рядків автор підкинув класне запитання для співбесід: "Щодо яких важливих істин дуже мало людей з вами згодні?". Найчастіше люди відповідають або нещиро, або те, що насправді зовсім не рідкість, а досить поширене. У цьому й заковика: "Блискуче мислення трапляється рідко, але мужність трапляється ще рідше, ніж геніальність", пише Пітер. Відповідь автора на це питання в тому, що він вважає, що конкуренція - це шлях у нікуди, і кожен стартапер повинен створювати монополію на свій продукт. Тому, головне питання стартапера на етапі пошуку ідеї: "Яку цінну компанію ще ніхто не створив?". Це і є шлях він нуля до одиниці.Аргументи на користь своєї концепції у Пітера доволі вагомі: "Усі щасливі компанії різні: кожна створює монополію, вирішуючи унікальну проблему. Усі компанії-невдахи однакові: вони не змогли уникнути конкуренції". Як доказ своєї теорії він наводить Facebook, Amazon, Pay Pal, Ebay, Tesla... "Насправді на великому ринку або немає хорошої стартової позиції, або він настільки відкритий для конкуренції, що важко отримати навіть 1%". Книжка зовсім не філософська, а дуже навіть практична. Пітер охоплює такі теми, як пошук ідеї для стартапу, підбір команди, пошук інвесторів, вихід на ринок, маркетинг, корпоративну культуру, і навіть питання лідерства.

14. "Ідеальний керівник" (Іцхак Адізес) - 8 із 10.

З концепцією PAEI-ролей була знайома давно, з попередніх книг, а також про неї було багато розказано на курсі зі стратегії на KMBS. У книзі приділено особливу увагу цій концепції, розглянута не тільки кожна з ролей, а й аспекти взаємодії між ними. Ключова ідея: "Ідеальний керівник" - це міф, який роздмухують бізнес-школи, ним не можна стати. Але можна стати ефективним керівником, який розуміє свою PAEI-формулу, знає свої слабкі сторони та делегує їх тим, хто навпаки в них сильний, створюючи взаємодоповнювальну команду. Водночас, він знає свою силу і спрямовує її в потрібне русло, водночас розвиває себе, вирощуючи маленькі "буквочки" у великі.

15. "Є ідея! Історія ІКЕА" (Інгвар Кампрад) - 7 із 10.

На обкладинці "Є ідея! Історія ІКЕА" стоїть авторство засновника компанії, Інгвара Кампрада. Але не дарма кажуть, що книгу за обкладинкою не судять :-) Відкриваючи, розумієш - автор - журналіст Бертіл Торекуль, до якого Інгвар звернувся по те, щоб той написав з його слів історію його дітища.
Книжка розмірена, навіть злегка монотонна: народився, виріс, розпочав свій бізнес, поборов низку перешкод, домігся успіху. Мені не вистачало м'яса!
З цікавого було почитати про ключові челенджі, які зустрічалися на шляху ІКЕА - наприклад, про бойкот, який затіяли конкуренти. Або про вихід на ринок США і Канади. Або про відкриття заводу в радянській Польщі.
Ще запам'яталося те, що в ІКЕА є своя концепція, якої дотримуються всі, хто працює під егідою бренду. Ця концепція викладена в "Заповідях торговця меблями". Коротенько, ось вони:

1. Асортимент виробів - це наша основна відмінність.
2. Душа ІКЕЯ - це жива і реальна сила.
3. Прибуток створює ресурси.
4. Досягати кращих результатів обмеженими засобами.
5. Простота - це перевага.
6. Ми обираємо свій шлях.
7. Концентрація сил важлива для нашого успіху.
8. Брати на себе відповідальність - це наш привілей.
9. Головні справи чекають нас попереду - чудове майбутнє!

У концепції є хранитель, завдання якого - стежити, щоб по всьому світу ІКЕА була єдиною, і священних принципів її роботи дотримувалися.

 

16. "Lean Startup" (Еріка Ріс) - 6 із 10.

Багато в чому схожа на книги про Toyota. І не дивно - адже свою концепцію "ощадливого стартапу" Райс виробив на підставі філософії "ощадливого виробництва", яке проповідує Toyota. Суть концепції "ощадливого стартапу" така: якомога швидше проходити цикл "створив - оцінив - навчився". Це означає, що замість того, щоб пиляти ідеальний багатофункціональний продукт і не показувати його користувачам доти, доки ви не досягнете ідеальної демо-версії, ви релізите MVP (мінімальний життєздатний продукт), збираєте зворотний зв'язок з користувачів, і покращуєте продукт, допилюючи його дрібними порціями, крок за кроком викочуючи оновлення за оновленням. По суті життя "ощадливого стартапу" складається з безперервно перезапускаючогося після кожного оновлення циклу "створив - оцінив - навчився".

17. "Оригінали" (Адам Грант) - 6 із 10.

Близька до книжок Малькольма Гладуелла ("Генії та аутсайдери", "Осяяння"), Стівена Левітта і Стівена Дабнера ("Фрикономика", "Фрикомислення"). Багато кейсів невідомих мені до цього, але як виявилося дуже навіть успішних стартапів. Багато досліджень та експериментів НЕбританських учених.
Наприклад: одне з досліджень 30 тис. працівників кол-центрів показало, що користувачі Chrome і Firefox працюють краще, і прогресивніше просуваються кар'єрними сходами, аніж користувачі IE і Safari. І справа не в браузері, а в способі його встановлення. Перші два треба постаратися і завантажити, а другі два приймають за замовчуванням. Ми живемо у світі IE, і когось це влаштовує, а в когось аж руки сверблять, як хочеться зібрати під себе щось кастомне :-)

18. "Гемба кайдзен" (Масаакі Імаї) - 6 із 10.

Якщо коротко: йдемо в гемба, знаходимо муду, робимо кайдзен :-)
Гемба - це робоче місце, де створюється цінність (виробництво, наприклад). Муда - це дії, які не несуть жодної цінності. На гемба їх повно. Форд, наприклад, провів дослідження чим зайняті робітники цеху, і з'ясував, що з 8 робочих годин 4 вони просто ходять туди-сюди. Це і була муда.
Кайдзен - процес безперервного вдосконалення. У рамках гемба - поліпшення процесів надання цінності для споживача.

19. "Що не вбило компанію LEGO, а зробило її сильнішою" (Девід Робертсон) - 6 із 10.

З перших рядків я була вражена їхньою зацикленістю на інноваціях. Здавалося б, це ж просто набори пластикових цеглинок. Що в них може бути інноваційного? Багато всього! Почнемо з самої цеглинки. Винайшов її син засновника LEGO, Готфрід Крістіансен. До цього компанія робила дитячі іграшки з дерева. З появою пластикової цеглинки все пішло по-іншому. Готфрід також проповідував принцип "не продукт, а система", розробивши Систему гри (взаємопов'язані між собою продукти). Суть у тому, що набори конструктора LEGO доповнюють один одного. З кожним новим купленим набором ваші можливості того, що можна зібрати, зростають.
Здавалося б, дотримуючись своїх семи істин інновацій, вони мали бути приречені на успіх. Але, забувши про свого відданого клієнта, про цеглинку, про цінність Системи гри, про важливість інтеграції, вони ледь не збанкрутували. Якщо розглянути компанію з точки зору теорії життєвого циклу Адізеса, то проблема полягала ще й у тому, що LEGO до початку 2000-х був на етапі Аристократії. За 50-річну історію успіху співробітники по суті не розуміли, що корабель не пливе, а тоне. Тож їхньому директору зі стратегічного розвитку LEGO Йоргену Вігу Кнудстропу довелося перебудовувати ще й культуру - зруйнувати пафос і самовпевненість, відкрити всім очі і спонукати всіх "фігачити".

20. "Людський фактор" (Річ Карлгаард) - 5 із 10.

Річ задався питанням, яким тільки ледачий автор бізнес-книг не ставив собі питання - у чому секрет довгострокового успіху великих компаній. Як відповідь, Річ наводить як приклад такий собі "Трикутник здоров'я компанії":

• стратегічна основа: ринок, клієнти, конкуренти, замінники, підривники (фундаментальна, фізичне здоров'я);
• матеріальні переваги: швидкість, вартість, ланцюг постачання, логістика, ефективність капіталу (точне управління, розумове та емоційне здоров'я);
• нематеріальні переваги: довіра, розум, команди, смак, історія (втілення ваших глибинних цінностей, соціальне здоров'я).

На завершення, 5 порад тим, хто теж наважиться на книжковий челендж:

1. Щодня читати складно.

І питання тут не тільки в часі. Мозку потрібно розслаблятися і перемикатися. Тому, прочитавши одну книжку, дайте собі пару-трійку днів на відпочинок.

2. Пишіть після кожної прочитаної книги рецензію

Нехай навіть не для публікації в соціальних мережах, а для себе. Бо потім легко знаходити розумні думки з книжки і нічого не забути корисного

3. Зробіть челендж публічним

Так простіше себе контролювати і не давати зійти собі з дистанції.

4. Якщо книжка не заходить, то киньте її (не буквально).

Тільки час витратите на читання того, що вам не в кайф

5. Не всі книжки можна використовувати як посібник із впровадження на практиці, але й не прагніть до цього.

Залиште собі книжки для розвитку усвідомленості, отримання порції крутих емоцій і можливості наблизитися до крутих світових підприємців, начебто поговоривши з ними за філіжанкою кави чи міцнішого :-)