Ми взяли інтерв'ю у головного редактора київського The Village Євгена Сафонова. Міркує про безглуздість політичної журналістики, ділиться думками про майбутнє, а також відкриває завісу над своєю доповіддю на конференції SMM.UA (до речі, вкрай рекомендуємо відвідати цей захід).
Привіт, Женю! Дякую, що погодився поспілкуватися. Для початку цікаво дізнатися, чим ти займався до The Village?
Безпосередньо до The Village я майже рік займався чим попало. Писанина набридла, по-справжньому цікавої преси, де хотілося б працювати, не було. Час від часу брався за якісь рекламні проекти, було цікаво.
Розкажи про свою роботу в журналі Фокус?
Мене покликали працювати у Фокус, коли журнал тільки запустився. Тоді це був дуже амбітний проект. Художники відмальовували детальний план Верховної ради для статті про те, як захопити парламент, кореспондентка відділу політики летіла до Вільнюса на інтерв'ю з президентом Адамкусом, арт-директор йшов на Лук'янівський ринок за свинячим серцем для обкладинки на якусь кардіологічну тему. Позиціонування журналу було безликим, звичайно, "кожна деталь має значення" - приголомшливо порожній слоган, зате всередині журналу було добре. Усіх перло його робити.
Тобі подобалося працювати в подібній, абсолютно політичній, тематиці?
Я працював у відділі Суспільство і ніколи не писав про політику. Взагалі не розумію кайфу роботи в журналістиці, коли постійні герої твоїх статей - однакові жадібні боягузливі жлоби з каскадом підборіддя. Так само не бачу сенсу читати про політику в Україні. У нас немає журналістів, яким вистачало б майстерності тримати політиків за яйця, як у "Березневих Ідах". Статті про політику в українських ЗМІ - суцільні сливи, домисли, заангажовані погляди, а ще частіше - просто ледачий набір коментарів одних і тих самих політологів.
Чому вирішив піти з Фокуса?
Я пропрацював там чотири роки. Не можна довше стирчати на одному місці.
Як ти вважаєш, чи є майбутнє в офлайнових видань?
Є. Звичайно, незабаром ніхто не читатиме вчорашні новини, надруковані на папірці, який пропонується купувати за гроші. Але хороші журнали виживуть. Все-таки хочеться гортати по-справжньому, а не йолозячи пальцем по склу. У цьому сенсі, звісно, цікаво спостерігати за розвитком проєкту "Сноб", де є дуже грамотно налагоджена взаємодія офлайнового та онлайнового видань.
Хто привів тебе в The Village?
Ольга Бабич.
Як вдається зберігати абсолютну аполітичність видання?
Ми пишемо про те, що відбувається в місті, як воно змінюється, про людей, які роблять його кращим. Оскільки політики насправді мало впливають на наше життя, вони нам не цікаві. Тобто, це не принципова позиція, якщо з'являться класні рухи чи персонажі на цьому полі - ми можемо розповісти про них.
Коли ти прийшов у цей проєкт, скільки на той момент там було людей?
Спочатку були ми з фотографом. Пізніше з'явився дизайнер-верстальник.
Яка особисто твоя роль у розвитку The Village у Києві?
Це звичайна редакторська роль - придумую, шукаю, контролюю, правлю, публікую, знову придумую.
Скільки людей сьогодні працюють у київському The Village?
П'ять осіб плюс позаштатні автори.
Яке співвідношення творчих працівників, менеджерів і технічної команди?
Є агентство "Апрель", яке продає рекламу в The Village, у Москві є великий відділ технарів, які відповідають за роботу всіх сайтів LAM, є бухгалтери тощо - тобто, крім людей, які сидять у київській редакції, є ще люди, які причетні різною мірою. Тому прикинути співвідношення творчих і нетворчих складно.
Яка частина співробітників працює віддалено, яка - перебуває в офісі?
Усі автори - фрілансери, і їхня кількість непостійна. Зараз близько десяти, напевно.
Чи є серед ваших редакторів волонтери? Як ви їх залучаєте? Як мотивуєте?
Допомога волонтерів потрібна стадам рідкісних черепашок, які вимирають, у Домінікані. Нам - ні.
Як ти керуєш своєю командою?
Кожен знає свої завдання, результат роботи завжди на виду, тому контролювати процес нескладно. Але важливо, щоб при всьому цьому кожен співробітник відчував особистісне зростання, що не тільки він дає щось проєкту, а й отримує натомість. Розуміння про особистісне зростання у всіх різне, тому потрібно вникати, хто чого хоче.
А власний робочий день як організовуєш?
Уже сьогодні я знаю, що має з'явитися на сайті завтра, післязавтра і після післязавтра, тож на початку дня я планую, що публікуватиму за три-чотири дні, прикидаю, кого і чим спантеличити вже зараз. Потім - робота з готовими матеріалами, яка триває до 9-10 вечора.
Скільки разів на тиждень проходять планерки, летучки?
Раз на тиждень.
Як проходить процес формування тем публікацій?
Є очевидні теми - на кшталт яким буде новий аеропорт, де в місті футбол дивитися або навіщо Києву логотип придумують. Є інші теми, які гарні безпосередньо ходом, вигадкою - нещодавно кореспондентка московської редакції тиждень їздила з оголошенням на машині "Шукаю чоловіка", щоб з'ясувати, чи відгукуються взагалі на такі повідомлення. У Києві ми інший експеримент провели: власники великих стопок знижкових карток місяць збирали чеки, щоб порахувати, скільки економлять.
Рідко в голову приходить готова ідея для матеріалу. Частіше це зачатки ідей, які потрібно колективно докручувати. Якщо потуги затягуються, значить задумка тільки здається придатною - від неї потрібно просто відмовитися.
А під спецпроекти у вас є окрема команда? Як взагалі ви їх реалізовуєте?
Так, є окрема команда. Якщо говорити про такі спецпроєкти, як "Друга роловинка" (спільний проєкт із Volkswagen), то це повноцінна журналістська робота і контент, що відповідає стандартам The Village.
Як плануєте розвивати київський The Village?
Якщо коротко, хочеться, щоб проєкт став більше, ніж ЗМІ.
Чи не думає The Village вийти в Україні в інші регіони, в Одесу, наприклад?
Думаємо.
Що ти скажеш про Pinterest, який стрімко набирає популярності?
Люди люблять картинки більше, ніж букви, так. Ну, і круто, що при всьому тому, що вже є в інтернеті, чомусь новому вдається стрімко набирати популярність.
Як охарактеризуєш динаміку зміни споживання контенту сучасним користувачем?
Не володію цифрами, але за відчуттями охарактеризую, як позитивну.
Про що розповідатимеш на майбутній конференції SMM.UA?
Про те, що знаю - як влаштований і працює The Village.
Як у принципі ставишся до подібних конференцій?
Не знаю, як до них ставитися - ніколи не брав участі. Напевно, корисно обмінюватися знаннями.
Що тебе надихає?
Що завгодно, що зроблено круто - від настільної лампи до розповіді.
Де бачиш себе через 5 років?
Так, це мені буде, значить, тридцять два, доньці - п'ять із половиною, отже, на шкільному базарі себе бачу. Якщо серйозно, то бачу себе не в The Village, але якщо в журналістиці - то, можливо, в якомусь іншому проекті LAM. Мені подобається, так скажімо, світовідчуття цієї компанії.
