Опишіть ваш проєкт
Наші спеціалісти звʼяжуться з вами найближчим часом
Надіславши запит, ви отримуєте:
  • Лист чи дзвінок від нашого менеджера
  • Оцінку свого проєкту
  • Особисту зустріч, за необхідності
  • Конфіденційність гарантовано!
maxim_kaschjev
Ваш менеджер
Максим Кащєєв
Із задоволенням відповімо на всі ваші запитання
Задати питання
Інтерв'ю

Заноза в п'ятницю. Інтерв'ю з Сергієм Рачком

Наш сьогоднішній гість палить на повну. Причому не тільки в інтерв'ю. Практично всьому, за що він береться, вдається "вистрілити", чи то додатки для айпадів і айфонів, чи то нові способи фотографуватися. Отже, зустрічайте, дизайнер Сергій Рачок.

Досьє: 

Засновник і продюсер дизайн-студії Сода (Try Soda).

Засновник руху планкінг.

Активний користувач ЖЖ.

 

Привіт, Сергію! Дякую, що погодився поспілкуватися. Для початку цікаво дізнатися, чим ти займався до того, як стати дизайнером?

Привіт. Дякую, що запросили. У вас затишно.

Я завжди займався дизайном, скільки себе пам'ятаю. Я говоритиму швидко, ви не звертайте уваги. У дитинстві я малював і майстрував усяку дитячу фігню, особливо мене цікавили скелети і жорстокість, але в 6 років я це переріс і вступив до школи мистецтв, де розвивав малюнок і живопис.

У школі мистецтв я був панком, чи що, розмальовував стіни і зошити, примудрявся непомітно розмальовувати однокласників, за що мене не любили. Художником бути я точно не збирався, мене завжди нудило від їхнього образу. Одного разу ми так розмалювали однокласника, що мене мало не виключили зі школи. Тому, цей період мені терміново потрібно було перерости і вступити до місцевого кримського університету, на спеціальність дизайнер одягу. Я хотів дизайнити одяг, але раптом зрозумів, що ця професія не затребувана в Україні, навіть якби я був геєм. На третьому курсі я перевівся на дизайнера-графіка. Я завжди був творчим, писав електронну музику, грав у панк-групі на ударних. Але я розумів, що на цьому далеко не заїдеш, і вирішив зайнятися комерційним дизайном.

Як ти отримав своє найперше замовлення на розробку дизайну? Що це був за проєкт?

Це був далекий 2004 рік. Я тоді навчався на третьому курсі універу, і не володів жодним графічним пакетом, але скрізь заявляв, що я дуже крутий і розуміюся на фірмових стилях. Я в той час почав захоплюватися розробкою айдентики. До мене підійшов однокурсник і сказав, що його знайомі відкривають магазин із продажу автозапчастин, і їм потрібен логотип і візитки. Спочатку я його хотів розмалювати, але згадав шкільний досвід, і передумав. Загалом, не пам'ятаю точно як, але я сів і за тиждень все виконав, вивчив корел, зверстав бренд-бук, розробив купу корпоративної документації (природно, для магазину того рівня все це було марним). Ну все. Ну і понеслося, рекламні агентства, студії, в газеті навіть працював.

Як виникла ідея планкінгу, перший досвід, вірусний ефект?

Колись давним-давно, гуляючи Москвою з друзями, я попросив їх сфоткати мене на тлі Кремля. Подивившись на всі боки, мене осінило - фоткатися, як усі, не буду, одразу ж мені спала на думку ідея лягти на підлогу, але не так, наче я нажраний валяюся біля Кремля. Я звернув увагу на солдатів біля Мавзолею, вони стояли по стійці струнко. Стояли спеціально так, як їм сказали, і ніяк інакше. Я зрозумів, що це крута поза і ліг обличчям на підлогу саме в такій позі. Ідея полягала в тому, що треба було лежати в цій позі в супер-людних місцях. Це як виклик тим, хто фоткається на тлі чого завгодно з тупою посмішкою на обличчі, або там, наприклад, тримаючи на руці Ейфелеву вежу, ну погодьтеся, тупо тухло виглядає. Мене з дитинства дратували такі фотографії, тому на них я не посміхався. Моя затія набула популярності серед моїх друзів, вони допомогли мені розвинути і підтримувати її.

У ЖЖ ми створили спільноту, де абсолютно незнайомі люди надсилали мені свої починання. Мене це дико перло. Одного разу мені надіслали посилання на групу у Фейсбуці, де на той час було близько півмільйона підписників, начебто. У цій групі люди постили фотографії з усього світу, різного віку, лежачи обличчям донизу, витягнувши руки по швах. Я був здивований і дуже розлютився. Потім зрозумів, що круто я зарядив все-таки, і просто забив хуй. Тепер це називається "планкінг", про це зняли кілька передач, показали в Саус Парку і в кількох серіалах. Я ніяк не відреагував на те, що відбувається, мені вже все одно.

Робіть те, від чого вас пре, не зсіть.

Звичайно ж нам цікаво дізнатися про те, як тобі вдалося потрапити в Студію Лебедєва. Розкажеш?

Це 2008 рік був, прямо як зараз пам'ятаю. Тоді я працював дизайнером іконок в Artua. У той час я був великим фанатом Студії, як і багато дизайнерів-початківців. На їхньому сайті з'явилася новина з вакансією. Рома Воронезький шукав дизайнера-іконника. Я, жартома, послав свої роботи, не розраховуючи ні на що. На мій подив прийшла відповідь від Роми із запрошенням до Студії. Спочатку я не хотів їхати, бо ссав. Але незабаром я дізнався, що до Студії запросили ще й мого товариша Олега Пшеничного (який і донині там працює), і він теж їде, тут я вже й не сумнівався, що удвох воно якось навіть ок. Так ми і залишилися там. Москва - круте місто, воно навіть шумить якось особливо.

Що корисного дізнався в Студії? Наскільки сильно вона вплинула на твій розвиток, як дизайнера?

Та що там, ну Студія і Студія. Працювати поруч із такими психами одне задоволення. Круто там, якось не так, як в інших компаніях. Атмосфера своя, якої не знайдеш у будь-якій іншій студії, запах, колір. Коротше, там "особливо".

Там треба багато працювати, я вже прийшов туди з параноїдальною думкою працювати не встаючи, після трьох діб роботи я зрозумів, що потрібно поспати і заснув. Ось тільки нещодавно прокинувся. Круто там.

Розкажи, коли ти зрозумів, що час відкрити власну компанію?

Я завжди це розумів, але ссав. Перший поштовх - це коли криза прийшла в країну і мене в Студії попросили піти у відпустку, я тоді зайнявся фрілансом і, напевно, півроку працював удома, потім почав розуміти, що сам не справляюся, почав працювати з іншими дизайнерами спільно, поступово розуміючи, що цей день все ближче і ближче і, хобана, ось і Сода. Потім криза закінчилася, і мене знову в Студію покликали. Я працював на Студію вже з дому, іноді і в київському офісі. Я ж у 2009 переїхав до Києва. У 2010 вже Соду офіційно зареєстрували як Товариство з обмеженою відповідальністю, де обмежено і відповідаємо.

Чому назвали Сода?

Це довга історія, яка бере свій початок у 2004-му. Так компанію назвав мій колишній партнер, а йому друг допоміг, ну нехай він сам розповість ок?

Потім він покинув наші ряди, залишивши назву. Зараз ми трохи її підкоригували, оскільки "сод" розвелося на просторах інтернету нудотна кількість. Зараз ми називаємося Try Soda, що в перекладі "Спробуй соду". Це заклик. Ну а чому ні? По-моєму, заклик. Сода має два стани: для американців це газована вода, для російського населення це білий красивий порошок. Двозначна простота, чи не так? Взагалі, чесно кажучи, була в мене ідея назвати компанію Ковбасою, але мені здається, Сода якось краще звучить, можна було б, звісно, і Салом назвати, але від сала в мене печія, а якщо вкрутити соди, то печія пропадає.

Хто допомагав тобі в цьому починанні?

У Соди були і є помічники, це її співробітники. Без них би не вийшло нічого. Адже вся ця тяганина з документами, договорами та іншими малоцікавими справами неймовірно складна. Юристи, менеджери, продюсери, арт-директори, керівники проектів, інвестори, знайомі чеченці - всі ці люди працюють і допомагають Соді. Нам лише два роки і ми вже встигли завоювати серця великих клієнтів.

Як знаходили великих клієнтів?

Вони самі нас знаходять. Знайомі, інтернет, "сарафанне радіо".

Які проєкти серед твоїх улюблених?

Мій син Лев Сергійович.

Скільки людей задіяно було в проекті Акордеон?Розкажи про нюанси роботи над подібного роду завданням.

Спочатку це були я і Саша Комаров.Тепер же це досить велика команда розробників і дизайнерів.У першу ітерацію проєкту майже нічого не входило, окрім самого графічного дизайну продукту, його програмінгу та запису міді-звуків. Після ми зібрали непоганий бюджет з продажів і інвестували все в його розвиток, тепер це трохи більше, ніж непотрібна бринчалка. Незабаром вийде черговий апдейт Акордеона.

Усе почалося з того, що ми з Сашею поставили собі завдання зробити перший у світі застосунок для айпада, оскільки айпадів ще не було, ми хотіли опинитися серед перших розробників, так і вчинили. Придумали, намалювали, зібрали і запустили в терміни продукт в Аппстор. Що, власне, не могло не зворушити Стіва Джобса, за що йому велике спасибі. Для того, щоб зробити свій продукт успішним, нічого особливого не потрібно.

Яке співвідношення технічних працівників, управлінців і креативників?

Ой, а що за питання таке? А є якісь критерії співвідношення чи правила? Я не зрозумів запитання, гадаю, воно не має жодної сили, адже в кожного все індивідуально.Я взагалі розв'язую всі проблеми в міру їхнього надходження, ніколи нічого не планую, оскільки це не більше, ніж здогадки.Прийшов проєкт, зібрав команду, і в бій.На кожен проект своє співвідношення. Проте, я дуже параноїдальний і песимістичний персонаж. Завжди перебуваю в стані дискомфорту, постійно з напруженим сфінктером. Ну от, якщо, приміром, я був би розслаблений, то в той час обісрався б... Здається, не туди пишу :-) Можливо, це мені допомагає, точніше я навіть щиро в це вірю.

Якщо я правильно зрозумів запитання, то постараюся навести приклад на якомусь проєкті. До нас приходить клієнт із проблемою. Він нам її детально описує. Менеджер проєкту, арт-директор і технічний директор спільно пишуть ТЗ. Після чого ТЗ передається щонайменше двом дизайнерам, верстальнику і програмісту.Менеджер проєкту та арт-директор ніби стежать.У нас немає окремого креативника.Це що взагалі таке? Кожен член команди бере участь у розробці концепцій, чи то управлінець, чи то ілюстратор. Нам пощастило. Звідси ми розуміємо, що над проєктом працює мінімум три дизайнери, один управлінець і три технарі. У середньому, у нас над проєктом працює від 9 осіб. Це менеджер, тех. директор, арт-директор, юзабіліті-фахівець, дизайнер, технічний дизайнер, дизайнер іконок, дизайнер пікторгамм, верстальник, програміст. Іноді охоронець, але оскільки він зараз у відпустці за свій рахунок, то не бере участі. І, до речі, він тут днями писав, що наступив на морського їжака, прикажіть. Тут усі зловтішалися прям.

Дійшли ви до того рівня, коли ви обираєте клієнтів, а не навпаки? Чи часто відмовляєтеся, і з яких причин?

А хіба для цього потрібно доходити до рівня? Ми від самого початку створювали компанію, щоб працювати з тими, з ким нам найкомфортніше, так само обираємо собі колектив. До нас досить складно потрапити. Насамперед фахівець Соди має стати другом, а потім уже фахівцем компанії, не бути мудаком і задротом.Точно так само з клієнтами.Ми молода компанія і не виставляємо захмарних сум за проєкти, оскільки здебільшого працюємо зараз на портфоліо.За проєкти ми беремо втричі, а то й учетверо разів менше за наших конкурентів (конкурентами я називаю досить великі й відомі студії на нашому ринку, їх не більше ніж три, а не дрібні конторки, які клепають усе підряд). Я, звісно, не кажу про Студію, бо це щось інше (сміється).

Незважаючи на все це, ми вибираємо собі клієнтів. У найближчому майбутньому ми плануємо збільшувати ціни на наші послуги і робити проєкти ще якіснішими, оскільки від бюджету залежить час, що виділяється. Тому, щоб не бути в мінусі, ми обираємо собі клієнта. До укладання договору визначаємо, наскільки він адекватний і готовий співпрацювати, як швидко дає фідбеки.

Чи не думаєш розвивати напрямок мобільних додатків?

Сода створювалася як студія, яка вузько спеціалізуватиметься саме в цій сфері. Це інтерфейси та іконки для мобільних додатків. Але, оскільки на початку старту компанії, таких проєктів було небагато, і нам треба було виживати, ми бралися за все: фір. стилі, сайти, іконки, інтерфейси. Тепер же у нас з'явилося достатньо робіт, щоб заявити, що ми займаємося мобільними додатками. На жаль, подібні проєкти викладати в портфоліо можна щонайменше за рік, поки його спрограмують, відчекають, баги пофіксують і т. д. Це в кращому випадку, в гіршому ми підписуємо НДА і робота не йде в портфоліо.Сода в майбутньому робить тільки іконки та інтерфейси.До речі, а є таке слово "спрограмують"?

Наскільки ви виросли, як кількісно так і якісно, за минулий рік?

Якісно не так, як хотілося б, оскільки ми визначили, що кожен проєкт коштує в нас якийсь мінімум, тому ми змушені виділяти на нього мінімум часу. Але вміємо робити досить якісно, проспонсорувати просто треба (єхидно сміється, як бабка). Штат постійно зростає, зараз ми молода компанія, яка починає набирати обертів, ми шукаємо співробітників, на жаль, на нашому ринку це велика проблема, адже нам потрібен не тільки великий фахівець, а й частина команди, як брат, чи що. Не сестра, оскільки з представниками жіночої статі ми не працюємо, так уже склалося.

Щойно ми зберемо крутий штат і розумітимемо, що ось вона Сода, ми змінимо напрямок і відкриємося в новому амплуа. Такі, "Хобана!А ось і ми!", з крутими роботами, крутим штатом, і грошей щоб багато.Ми ж тут заради грошей зібралися, чого гріха таїти, це там нехай додіки кажуть, що для душі дизайнять, все це нісенітниця. Ми заробляємо тим, від чого нас пре. І плануємо збільшувати дохід. Щоб у депутати не податися - це ж нудно. А беремо мінімум бюджету за проєкт, щоб зацікавити якомога більше клієнтів. Бачили на нашому сайті банер висить? Там типу іконки для "ретина" від 700 баксів. Вам, до речі, іконки не потрібні? Халява ж скоро закінчиться.

Чи практикуєте стрес-співбесіду для новобранців?

Ніяких співбесід, до біса всю цю корпоративну херню. У нас толком і випробувального терміну немає. Людина приходить, ми розуміємо, що вона крута, вона працює. Під час роботи ми розуміємо, наскільки вона підходить нам як член команди. А що за стрес-співбесіди? Це як Стів Джобс поставив запитання менеджеру на співбесіді: "У якому віці ти втратив цноту?" Не вірю я в це, це працює індивідуально, як юзабіліті тестування.У нас і так мало фахівців, якщо всім проводити стрес-співбесіди, нікого й не залишиться.Працювати в нашому колективі - це великий стрес (сміється). Он у Веталя запитайте.

Як плануєш розвивати Соду?

Як компанію, яка робить якісний продукт за абсолютно доступними цінами. Здебільшого, круті іконки та інтерфейси. Скоро все побачите.

Назви ключові правила крутого веб-дизайну.

Якби я був крутим веб-дизайнером, я б напевно сказав, що правил немає. Правила це рамки, а навіщо дизайнеру рамки?

Твоя порада веб-дизайнерам-початківцям.

Багато працювати, якщо вже ви дизайнер-початківець і вам дали шанс працювати в крутій компанії з крутими хлопцями, то треба використовувати цей шанс, працювати, прокачувати скіли, вчитися. Не тупити в соц. мережах на робочому місці, не дивитися прикалюхи, а тупо гарувати по 12 годин мінімум, і, можливо, щось вийде.

Та й узагалі не слухати поради. Я якось читав одне інтерв'ю якогось дизайнера, якоїсь місцевої української студії, причому співробітник цієї ж студії взяв у нього інтерв'ю. Ну, у свого дизайнера. Щось я заплутався. Так от, дизайнеру поставили приблизно таке саме запитання, як ти мені зараз, на що він відповів: "дизайнер має бути голодним". Ось це порада, ось це так. Ось повинен, блядь, хоч ти засрись. То що там далі, а то я вже сам собі набрид?

Що тебе надихає?

Дружина і син.Роботи інших дизайнерів, студій. Співробітники Соди, вони роблять неймовірні речі, от би їм часу ще побільше. Гроші надихають, книжки, цікаві люди. Фільми. Музика. Усе надихає, начебто.

Крейда надихає, вона скріпить по дошці і ніби будить, вона залишає після себе білий пил. Круто ж. Взагалі, зона дискомфорту якась, хоча б частково. Ну, я не кажу, що треба сидіти на табуретці із скалками, які колють у дупу, але щось близьке. А то чо в комфорті сидіти там, вимальовувати?

Де бачиш себе через 5 років?

Ну, оскільки я зібрався бути багатим і знаменитим, то, природно, в політиці, де ж іще? Гаразд, мені в магазин пора, спасибі, що покликали.

Поділіться своєю емоцією від статті
Давайте обговоримо Ваш проєкт
Ми з радістю зробимо безкоштовну оцінку вашого проєкту
Або просто завантажте файл з презентацією або описом
Моісєєв Артем
Business Development Manager
Моісєєв Артем