Сьогоднішня "Заноза" по-справжньому весняна. Ще б пак, адже сьогодні до нас завітала художниця Оксана Мосалова зі своїм завзятим зоопарком.
Досье:
Живе і працює в Москві.
Художниця-фрілансерка.
Ілюструє книжки.
Познайомитися ближче з творчістю Оксани можна в її блозі.
А тут можна купити різноманітні штуковини з її малюнками.
Привіт, Оксано! Дякую, що погодилася поспілкуватися. У тебе чудові роботи - такі добрі, кумедні! Переносишся в дитинство, дивлячись на них. Скажи, як у тебе виходить заряджати їх такою енергетикою?
Привіт! Дякую за запрошення! Ой, ось нічого не скажу щодо "заряджати енергетикою", бо не дуже розумію як це. Я ж не Кашпіровський якийсь!
Загалом, не знаю, вони якось самі такі виходять, мене не питають. Та й людина я не дуже добра. Напевно, це моя "внутрішня дитина" так самореалізовується через мене-дорослу.
А в дитинстві ти теж малювала?
Так, звісно. Але більше любила ліплення. Навіть дивно, що закинула, коли виросла.
Ти завжди хотіла стати художницею, чи, можливо, думала про іншу кар'єру?
Ну-у-у-у, моя найперша дитяча мрія про роботу була, тільки не смійтеся, - возити "робітників і селян" на завод і в поле, а я була б водієм кобили. Частково я її здійснила: пішла в 19 років працювати конюхом. Навчалася я на вечірньому, тому вранці могла собі дозволити возитися на стайні собі на втіху.
Потім я хотіла бути ветеринарним лікарем. Я якраз у той час раз запоєм читала Джеймса Герріота, і була захоплена його записками сільського ветеринара. Але потім зрозуміла, що не готова зустрічатися зі смертю тварин (а це неминуче в цій професії), тому це так і залишилося дитячою фантазією.
Про кар'єру художника я ніколи не думала. Вийшло випадково: я відновила свої досліди з малюванням, стала викладати малюнки у свій блог, і тут з'ясувалося, що людям подобається те, що я роблю. Таке ось позитивне підкріплення, яке і спонукало мене розвиватися в цьому напрямку. А до ілюстрування я працювала дизайнером поліграфічної продукції.
Ти закінчувала художню школу?
Ні. У дитинстві я відвідувала ізостудію, ось і вся моя художня освіта.
Також мама кожні вихідні виїжджала зі мною в музеї, зокрема й образотворчого мистецтва. А закінчила я Історико-архівний інститут. Архіваріус я.
Розкажи про свій перший гонорар як ілюстратора? Що це була за робота, можеш її показати?
Ох, це дуже смішна історія, робота не збереглася, та й не думаю, що її варто було б тут показувати.
Коли мені було років 16, я, заради пустощів, намалювала епічне полотно олівцем: на першому плані була зображена величезна попа, з якої стирчала палаюча свічка.
Перепрошую за такі подробиці, звісно. Цей малюнок я віддала своєму бойфренду, а він показав його своєму знайомому художнику. Художник викупив картину, домалював до сідниць жінку і всілякий антураж, після чого з вигодою продав картину на Ізмайловському вернісажі. Ну а мені перепала та сума, за яку він її викупив, зараз уже й не згадаю, скільки там було.
Потім я намалювала кілька листівок, роботи ці теж не збереглися, на жаль. А перший "дорослий" гонорар я отримала у видавництві АСТ за ілюстрування книжки Марти Кетро "Жінки і коти, чоловіки і кішки". Це була моя перша книжка.
Як ти знайшла свій стиль? Чиї роботи вплинули?
Складно сказати. Мені часто кажуть, що мої персонажі схожі на братів Колобків студії Пілот. Не скажу, що я спеціально змальовувала, але "пілотівські" роботи мені завжди подобалися, мабуть, це і позначилося. А так, узагалі, дуже часто ж щось переймаєш в інших художників. Тут ідеться не про пряме копіювання, а, швидше, про запозичення якихось прийомів у малюнку. Схоже все одно не виходить, тому що прийоми ці переробляються, якось ось пропускаються через себе і виходить щось інше. Просто копіювати - це нудно і не має сенсу, на мій погляд. Це не дає розвитку.
Чому малюєш тварин, а не людей?
Напевно, тому що в дитинстві я дуже захоплювалася тваринним світом, а люди мене мало цікавили. У мене вдома постійно жив якийсь звіринець, спасибі мамі, що дозволяла мені це. Та й зараз тварини мені здаються набагато привабливішими за людей як персонажі, останніх мені малювати нудно і тісно. Хоча й доводиться.
У тебе є низка робіт про кота і рибу. Як народилася ця історія?
О, це була дуже романтична історія! Кілька років тому в мене трапилася закоханість в одну людину, яка жила на іншому кінці земної кулі, ми багато листувалися, незважаючи на різні часові пояси, і ось у мене виник його образ у вигляді сумного кота. Не можу сказати, що він був дуже схожий на свого прототипу, але щось спільне, безсумнівно, було. А потім я згадала вірш своєї подруги, про рибу. І в мене одразу склалася картинка: ось такі ось кіт із рибою і їм ніколи не бути разом, дуже сумна історія.
Примітно, що себе-то я з рибою не асоціювала і це була, скоріше, ілюстрація всіх у світі безнадійних стосунків і сумних історій про кохання на відстані.
Як придумуєш сюжети ілюстрацій?
Якщо мова про книжку, то я вичитую надісланий текст. Спочатку просто читаю, потім, у другий захід, читаю і уявляю, який вигляд може мати та чи інша сцена, роблю позначки. Не завжди малюю те, що задумала, часто в процесі переграю і малюю інакше.
Ти не думала попрацювати в мультиплікації?
Чесно кажучи так, думала. Але я надто лінива й інертна, тому далі думок і простеньких гіфок справа не пішла.
Скажи, чому саме єнота ти обрала своїм псевдонімом?
Мене, не змовляючись, називали єнотом різні, навіть не знайомі між собою люди. Вся справа в "раккун-фейсі", який я вмію вибудувати.
Ти віддаєш перевагу малювати на папері чи на планшеті?
На планшеті. Хоча комп'ютерна графіка в мене почалася з миші та примітивної програмки "Пейнт". Я тоді й не знала, що існує така розкіш, як графічний планшет, Фотошоп і Пеінтер. Коли все це побачила, я була приголомшена і не знала, за що й хапатися. Малювала спочатку на папері контур гелевою ручкою, потім у Фотошопі розфарбовувала. Після того, як освоїла планшет, стала малювати повністю на ньому. І тепер на папері мені малювати складно - настільки я звикла, що все можна без втрат скасувати, переробити, перефарбувати або змінити пропорції.
З якою піснею у тебе асоціюються твої роботи?
Якщо це робота на замовлення, то з піснею "График" гурту Несчастный Случай.
Як проходить твій робочий день?
Я малюю, як правило, ночами. Якщо обсяг роботи великий, скажімо, ілюстрування книжки, то я спочатку повільно запрягаю, а потім швидко-швидко їду. Не можу себе змусити рівномірно розподіляти роботу, у мене нікудишній тайм-менеджмент, усе роблю в останній момент, буває, що практично не сплю по дві-три доби.
Коли два роки тому в мене народилася донька, працювати, звісно, стало складніше. Тож я, поки що, в основному ледарюю, але вже втомилася від цього прекрасного заняття і планую брати більше замовлень.
Де бачиш себе через 5 років?
Ох, не знаю. В ідеалі, звісно, в Празі, господинею невеличкої сувенірної крамниці. Але я не дуже люблю загадувати і будувати плани.