Заноза в п'ятницю. Інтерв'ю з Максом Бурцевим

Сьогодні ми беремо інтерв'ю у людини з таким завзятим блиском в очах і неймовірними ідеями в голові, що після спілкування з ним можна сміливо підкорювати Еверест - енергії стовідсотково вистачить! Так, все правильно, у нас у гостях Макс Бурцев, який зовсім недавно повернувся з тріпу "Автостопом до Гавани" і автокруїзу по США.

Привіт, Макс! Рада тебе бачити! З поверненням у рідні пенати. Давай почнемо з того, як вам узагалі спала на думку ідея взяти участь у "Гавані"?

У "Гавані"? Та дуже просто. Оскільки ми знаємо Васю (прим. ред. - Василь Лебедєв, креативний директор Red Keds), я вирішив дізнатися у нього, що це за проєкт у них новий такий, досить кумедний. Він розповів, і ми подумали: а чому б і не поїхати? 9 країн, 2 місяці. Ми любимо подорожі. Просто ось Макс (прим. ред. - копірайтер Arriba!) - він у нас взагалі нульовий, їхав із чистим паспортом. Я відверто не розумію, це якийсь безглуздий фарт, у нього чистий паспорт, а йому ставлять мультивізу європейську і мультивізу американську:-)

Напевно, у нього очі добрі :-)

Можливо, але я не розумію.

А як ось у тебе так виходить, надовго залишати агентство своє - що торік ти в Шотландію їхав, цього року ось теж...?

Тут все просто дуже - для мене, так само як і для агентства, це свого роду тест на виживання. Цей тест показує, наскільки добре працює система. Якщо вона працює добре, то вона працюватиме і без мене, якщо ж вона працює погано, то мій від'їзд покаже, де саме проблеми. Я не хочу бути людиною, яка цілком прив'язана до агентства, і від якої агентство повністю залежить. Якщо я захворію, якщо я поїду кудись на півроку - я хочу, щоб агентство продовжувало працювати. А такі поїздки допомагають мені зрозуміти, чи йду я в правильному напрямку.

І як ти думаєш, хлопці впоралися?

Мені відверто здається, що без мене навіть краще :-) Тому що я перфекціоніст, я всіх постійно задовбую: "доточуйте, доточуйте, доточуйте, доточуйте!". І часто ми затягуємо терміни, тому що я так хочу. А без мене все робиться набагато легше, мені так здається.

А ти не думав відійти взагалі від справ?

Ні, ти що? Я обожнюю те, чим я займаюся.

І інший бізнес почати не думав?

Інший бізнес буде просто бізнесом, для заробітку грошей. Зараз є вже проєкти, які робляться - ось там я заробляю гроші.

Вони пов'язані з рекламою?

Один - так. Інший - узагалі ніяк.

Це Кінобагаж?

Нііііі! Та який Кінобагаж? Як на Кінобагажі взагалі можна заробити гроші? Це ж соціальний проєкт, ти що?

Для чого ти його тоді робиш? Для піару?

Та ні ж :-)

У мене є така моя маленька місія, я собі її придумав: я хочу всіляко допомагати нашій молоді та нашим українцям швидше розвиватися. У культурному плані, в естетичному плані, у фінансовому плані... У цьому випадку, проводячи Кінобагажі, я хочу підвищити рівень рекламної культури, скажімо так. Щоб люди розуміли, що таке добре, а що таке погано.

А що щодо Багажів? Чому ти їх забрав із Харкова?

Я дуже люблю наше місто, дуже ніжно, але я не можу кілька разів поспіль платити зі своєї кишені за навчання наших людей. Вони не готові платити за свою освіту. У Харкові Багажі збиткові. У Києві вони виходять у плюс. Але знову-таки, це не засіб заробітку. Це все для того, щоб утворювати і розвивати ринок.

А що щодо ІКРи? Як там справи йдуть?

З ІКРою все чудово :-) Це ось якраз уже бізнес-проект, тому що там зовсім інші цифри. Цього року в нас запускається ще один курс, чотиримісячний, і два так званих левел-апи, зі стратегії та SMM, двомісячних.

А інтенсиви? Як, наприклад, у російської ІКРи, інтенсив був у Барселоні.

У нас багато хто не готовий за це платити. У нас поки що люди не розуміють, як до них повернеться та тисяча доларів, яку вони зараз заплатять. Вони не знають, чи оцінять це майбутні роботодавці. І загалом це правильно.

Ну а якщо брати студентів, які закінчили ІКРу - вони потім влаштувалися у великі мережеві агентства?

Можна сміливо сказати, що відсотків 50 влаштувалися. Хтось зараз у Москві працює, хтось старшим копірайтером у великому мережевому агентстві. Тобто так, у людей стрибок хороший, тому що для багатьох РА ІКРа це колодязь із пошуку кадрів. Тому що багато хто викладає на самій ІКРі, вони кладуть на когось око, і далі починають за ним стежити. Коли курс закінчується, вони його хапають і вперед :-)

Але повернемося до "Гавани". Розкажи, які міста саме з "гаванського" маршруту тобі найбільше сподобалися?

Амстердам. Це без варіантів.

Ви там курили?

Чи палили ми? :-) А як можна приїхати в Амстердам і не курити? Ну от якщо дивитися за нашими твітами, за нашими постами, ми просто випали з життя дня на три. Тому що там просто атмосфера така - вона сприяє. Але Амстердам, щоб ти розуміла, він прекрасний не тільки тим, що там курять - він прекрасний сам по собі. Там абсолютно інша атмосфера вседозволеності, свободи, там просто кльово!

Ти б там жив?

Це єдине місто, в якому б я жив.

Це там же метро класне? А... стоп... ні, метро в Стокгольмі...

У стокгольмському метро я б теж жив :-) У мене щелепа відвисла, коли я туди потрапив. Я провів там один день - ось цілий день я їздив у їхньому метро. Я катався по всій гілці, виходив на кожній станції, оглядався.

А ось люди в Амстердамі, вони сильно відрізняються від наших? Це взагалі, напевно, як в інший світ потрапити?

Ну от ти ж бачила голландців, які приїжджали до нас у Харків на Євро-2012? Ось вони такі самі. Вони дуже веселі, прості, вільні - у душі вільні. Вони не заморочуються над тим, як ти одягнений, якої ти національності, якої сексуальної орієнтації - їм по фіг абсолютно.

Як думаєш, чому вони ось такі?

Хотів би я сказати, що справа в траві, але справа не в траві зовсім :-) Навіть не знаю... Це все створювалося не за один день, а багато століть.

Ми до такого суспільства зможемо прийти?

У нас, на жаль, був совок. Він дуже виїв мозок наших людей, дуже. Я думаю, ще 2-3 покоління, і буде все окей, тому що молодь зараз почала більше їздити, в Європу, в Штати, вони почали дивитися світ, бачити, як буває по-іншому.

Тобто, щоб змінити наше суспільство, нам потрібно більше подорожувати?

Так, але не матрацничати. Не той туризм, де ти приїхав у готель, вийшов на тапчанчик, ліг на диванчик - ні. Інший туризм.

Наприклад, автостопом? Ви ж у Гавану саме так їхали? Чи були якісь прикольні моменти? Розумію, що їх було мільйон...

Так, їх було мільйон :-)

Ну розкажи перший, який в голову прийшов.

Перше, це тому що найстрашніше було: коли нас підібрали два товстих і бухих в мотлох німця. Вони прямо за кермом пили. У них грала така жорстка трансуха. Причому машинка була маленька така, а-ля жук, навіть менше. І ось на швидкості під 150 км/год по трасі, під трансуху, з пивом у руці, ми мчали в бік міста чергового. Ось це було дуже круто! Ми іржали просто від того, що нам пипец як страшно! :-)

Страшніше, ніж коли ви каталися на американських гірках?

Ну звісно! Адже на гірках усе-таки ти розумієш, що там інженери працювали, а тут сидить здоровий п'яний німець, який ще й кокаїн нам пропонував, який мчить трасою - причому не просто мчить, він ще й фінтить. Коротше, було кумедно :-)

До речі про німців. Як тобі Берлін?

Ти знаєш, круто! Взагалі до Німеччини ставлюся так собі - я не дуже люблю німців, я не дуже люблю цю країну. Але я знав про неї тільки по Дрездену, а Берлін просто нереальний! Фактично, половина міста - це величезна виставка арт-об'єктів просто неба.

Там багато стріт-арту?

Так, там усе заповнене ним.

Як ти взагалі ставишся до цієї течії?

Дуже добре ставлюся.

Шкода, що в Україні її немає...

Проблема в тому, що в нас культури його немає. У нас узагалі ніде немає культури. Траву в нас курять, не так, як в Амстердамі. У нас траву курять, щоб поржати - це не культура куріння трави. Її курять, щоб розслабитися і щоб по-іншому сприймати світ. Бухають у нас, щоб нажратися і потім, як свині, тусити вулицею і робити всякі дурниці. Там люди п'ють багато, ті ж італійці, вони п'ють від ранку до вечора, але вони п'ють, тому що це смачно, і просто тому, що під напій прикольніше спілкуватися. У нас скрізь немає культури. Є стріт-арт - вийди на вулицю, подивися, що в нас на стінах - ну це ж жах.

А стріт-арт - це Бенксі. Я коли був у Лондоні, я спеціально поставив собі аплікейшен на айфон, щоб нічого не упустити і все подивитися з його робіт. Там є, чого повчитися - вони з великою ідеєю.

Ти бачив у Європі стріт-арт рекламного характеру, і от щоб можна було сказати, що він крутий?

Так. Ти, напевно, бачила цей кейс, він довго бігав інтернетом, від Найків (хочу думати, що це вони, бо я їх дуже люблю) - графіті зроблено брудним футбольним м'ячем. Обличчя спортсмена. Виглядає просто бомбічно.

Загалом, як тобі реклама європейська? У метро в них є реклама?

Ні. Є в Америці. Вона забита вся рекламою.

І який там рівень?

Там дуже круто працюють із текстом. Прямо нереально круто, але це якщо якісна реклама. А в принципі, відсоток гівна що тут, що там, однаковий. Просто там реклами загалом більше. А так однаково - відсотків 20 кльової, відсотків 80 - повний шлак.

Але чомусь їхня реклама потрапляє в Канни.

Ну ось саме тому, що в них обсяги більші. Ну і звісно ж там сидять такі монстри, які на цьому ринку працюють уже багато років.

Ти ж там з одним із монстрів зустрічався?

Так. Із Люком Салліваном. Це було найбільше враження від Америки, напевно. Для мене це те саме, що я б зустрівся з Девідом Огілві. Але Салліван, він сучасніший, він гуморний дядько, і він ближче набагато до нас.

Він працює ще в рекламі? Чи вже на пенсію пішов?

Ні, він не пішов на пенсію. Він зараз працює консультантом. Він професор Коледжу мистецтв. Але від реклами він пішов. Він переїхав у маленьке містечко - таке маленьке і затишне, дуже класне.

Що він цікавого вам розповів?

А ми зробили подкаст із ним. У суботу будемо монтувати. Там і відео, і аудіо.

А ти Люка до нас привезти не хочеш?

Хочу. І привезу. Ми ось із ним домовилися.

Як ви один одного знайшли?

Не те, щоб ми один одного знайшли, швидше я його знайшов. Я його задовбав листами. Я протягом, я не пам'ятаю вже точно, по-моєму двох тижнів, щодня методично надсилав йому по одному листу. Вода камінь точить. Як "Втеча з Шоушенка". І Люк погодився. Мало того, якби в нас було більше часу, він би влаштував нам зустрічі щонайменше з десятьма креативними директорами в Нью-Йорку, Чикаго та інших містах.

Ти показав йому роботи вашого агентства?

Ні, у мене не було такої мети. Я хотів з ним зустрітися і поставити запитання, які у мене з'являлися під час прочитання його книги.

А з ким би ти ще хотів зустрітися?

Ну, найбільший такий ТОП, після якого я вважатиму, що я виконав свою місію на цій землі, це Девід Дрога. Але йому я весь цей час писав, і не отримав відповіді. Але я до нього доберуся. У мене є план проїхатися Америкою, вже не з круїзом, а зробити тур найтоповішими РА. Нічого нереального немає - все реально.

Але повернемося до "Гавани" :-) Як ви на літаки автостопом пробиралися?

Пробиралися ми на них не автостопом. За умовами проєкту ми протягом маршруту мали виконувати різні безглузді завдання: а-ля зняти відео на 7-ми дахах у 7-ми різних містах - ну там різні були завдання, вони, в принципі, на відео є. І при виконанні всіх цих завдань оплачувався квиток до Америки.

Було б у нас більше часу, ми б поїхали гідростопом. Це залізно. Ми б витратили багато часу, ми б знайшли корабель, який пливе з Брюсселя, припустімо, у Штати. І ми б точно поїхали гідростопом. Але це плюс, одразу так, 10 днів, а їх у нас не було.

І ось ви з Брюсселя прилетіли в Лос-Анджелес. І що там?

Місто страшенно не сподобалося, насправді. Я щиро не розумію, якого біса там живуть усі зірки. Мабуть так просто колись повелося, і тепер ось вони просто там живуть. Ніяке місто, абсолютно. Голлівуд - кльовий, Беверлі-Гіллз - чистенько, будиночки стоять...

А океан? Відчувається, що на тебе океаном віє, а не морем?

Відчуття зовсім інше. Не знаю, може, це тільки в мене і Макса було, але от коли сидиш біля океану, таке відчуття, що твої фізичні розміри стискаються до такого маленького кубика. І ти розумієш, що ти такий маленький, порівняно з калюжею, яка ось тут поруч!

А уяви ви в космос полетите, і що тоді?

А полетимо точно! Ось там порве, напевно, взагалі тоді.

А що, все реально. Зараз це перші запуски, а через 10 років ми всі будемо туди літати, як сьогодні в Америку.

А після ЛА куди ви поїхали?

Після була Аризона, вся, після - Ель Пасо. Це місто прямо на кордоні з Мексикою, де живуть тільки латиноси. Там похмуро взагалі. Нам там було неприємно. Ми ще й на 3 дні там застрягли, на заправці - не могли виїхати.

Розкажи, чому у вас не вийшло продовжити "Гавану" до кінця? Що сталося? Я розумію, що згадувати сумно, напевно...

Ти знаєш, сумно було першу годину, поки ми не скупалися в океані Маямі. Поки ми не взяли машину на прокат і не зрозуміли, що у нас є цілих 3 тижні, щоб поїздити по Штатах і відвідати майже всі місця, в які ми б хотіли потрапити. І ось коли ми це зрозуміли, то усвідомили, що все на краще, тому що якби ми потрапили на Кубу, ми б навіть у Чикаго не побували.

А не потрапили ми тому, що люди у нас нечистоплотні. У сенсі, професіоналів мало. Тобто турагент - він має знати, що для українців віза потрібна, на відміну від росіян. Коли я в нього дізнавався, він сказав, що чуваки, все нормально, для всього колишнього СРСР віза не потрібна. Але коли ми стояли в аеропорту Нового Орлеана, і нас не пускають, запитуючи, а де віза? Потрібна віза. Показують нам звід правил, у яких чітко сказано, що віза українцям потрібна.

А що це за турагент такий? Я думала, що ти з тих прогресивних людей, які не користуються послугами турагентів.

Так і є. Просто це був знайомий, з яким я спілкувався років три. Це просто був дзвінок, щоб уточнити, чи потрібна віза. У нас було дуже мало часу, щоб отримати "мультик" шенгенський і "мультик" американський. З огляду на те, що все це знаходиться в Києві, і були постійні такі бігалки, ми хотіли прискорити процес отримання всіх віз. Тому я і зв'язувався з цим агентом, щоб зрозуміти, як і що можна прискорити.

Скільки взагалі часу потрібно, щоб оформити такий собі пакет великого мандрівника?

Якщо не рахувати часу очікування результатів - тиждень. Якщо все разом - то тижні 3.

Отже, ось Гавана скінчилася. Що ви робите далі?

Знімаємо машину і їдемо по Штатах. І все, тут уже починається туса. Уже з грошима, уже з покупками техніки.

А що за техніку ви купили? Епловську якусь, так?

Так, ось що значить яблоголики. Перше, куди ми поїхали, прибувши до Нью-Йорка - це був яблучний магаз

Що в Нью-Йорку найбільше сподобалося?

Скажімо так. Найколоритніше - це Таймс Сквер. Ось ти стоїш і просто офігіваєш від об'ємів усього навколо. Там усе світиться, усе горить - мозок вибухає просто. Там є спеціальний амфітеатр, куди люди приходять, сідають, п'ють пиво і дивляться на всі ці екрани. А все інше - таке... Вулиця, хмарочоси, вулиця, хмарочоси...

А взагалі, у нас маршрут був дуже щільний. Ми не встигали нікуди. Ми пропилили близько 6 тис. км на машині тільки. Ми знали, що ми хотіли побачити і куди потрапити, і потім відразу їхали. У нас не було такого, на кшталт: а давай ще туди сходимо або туди.

Я читала у твоєму "Твіттері", що тобі в Штатах найбільше сподобалося Чикаго і Нью-Йорк. Розкажи докладніше.

Чикаго ось нереально сподобався. Там я б навіть теоретично міг би жити. Це десятимільйонне місто, воно високе, купа хмарочосів і все таке. Але при цьому воно дуже тихе, спокійне, повільне. Воно дуже затишне, будучи при цьому дуже великим. Там по середині міста озеро Мічиган, куди всі приходять пити пиво, купатися, відпочивати. Усе дуже повільне, машин мало.

Просто Нью-Йорк - це таке сміттєзвалище, відверте сміттєзвалище. Туди всі приїжджають робити бабло, там багато машин, там усе дуже дорого, там усього дуже багато - смітник загалом.

Але тим не менше він тобі сподобався.

Ну це ж Нью-Йорк... І це не тому, що він такий крутий, а тому що всі інші міста були трохи гіршими, ніж він.

А що скажеш про Брайтон Біч?

Брайтон Біч - це музей совка. Туди приїжджаєш і бачиш усе, як воно було тоді. Люди такі самі, звідусіль грає Корнелюк, Шуфутинський... ну все як годиться :-) Туди можна приїжджати для того, щоб перейнятися ненавистю до своєї нації. Або для того, щоб зрозуміти, чому ми зараз живемо так, як живемо. Тому що був ось такий період у нас і від нього дуже складно відійти.

Розкажи ще про Детройт.

Детройт - суворе місто. Саме суворе. Там суворі люди, архітектура - там усе суворе. Але від цього кльово. Я не бачив більше таких міст - це перше подібне місто.

За яким принципом ви складали маршрут?

За відчуттями.

Чому ти саме Макса взяв у попутники? Ви так близькі?

Ні, ну як це, близькі... Просто Макс - він завзятий автостопник, у нього в багажі близько 15-25 тис. км. Та й узагалі, якось так здалося, що Макс - це та людина, разом із якою ми можемо перенести всі труднощі.

Я знаю, що в Америці багато всяких дивних законів. Ви ні на які не наривалися?

Так, закони дивні. В Аризоні, наприклад, дають 10 років в'язниці, якщо ти зрубаєш кактус. А взагалі ні, ми особливо не стикалися. Єдине, що там трохи дивні закони водіння, але це так, дрібниці.

Які в тебе плани на наступний рік щодо подорожей?

Ну ми ось взимку з агентством поїдемо в Індію для початку, на Новий рік. А потім... Можливо, через рік, або в Ісландію, або на Аляску, або в Штати.

А що скажеш про Євро 2012? Ти його застав?

Частково. Я був там, де ми виграли. Я прокайфував від усього того, що відбувалося у фан-зоні, у місті - і поїхав.

Що загалом скажеш, чи корисний був захід нашій країні?

Я вважаю, що це дуже круто. Наприклад, по всьому маршруту, яким ми їхали - тепер про Україну знали всі. Я пам'ятаю, як навіть років 5 тому їдеш Європою, кажеш, звідки ти, і всі такі: Україна, а де це, що це за країна така? Тепер же про Україну знають усі. Причому, вони знають політичну ситуацію, економічну, вони знають, що у нас є Кличко - одним словом, вони в курсі.

Після того, як тут провели Євро, причому успішно, без заварушок і скандалів, тихо і мирно - за рахунок цього на нас звернули увагу.

Повернемося до Арріба і реклами. Адже ви більше займаєтеся офлайновими комунікаціями. Ти не вважаєш, що зовсім скоро полюси кардинально змістяться на користь онлайну?

Ти знаєш, я насправді ненавиджу digital :-) Я навіть свою доповідь на 8p хотів назвати "Чому я ненавиджу діджитал". І я його реально ненавиджу. У тому вигляді, в якому він відбувається в Україні. У нас зараз агентства тупо збожеволіли на ньому - всі чомусь рвонули в соцмережі, рвонули в онлайн, хоча якщо подивитися на звичайні цифри, то видно, що ефективність у діджиталу вдвічі нижча, ніж у звичайної офлайнової реклами.

Я спеціально, коли приїхав до Саллівана, запитав у нього: як ви вважаєте, за чим майбутнє? І він відповів, що вся ця параноя - це все фігня, адже діджитал, як і все інше - це просто носій, просто інструмент. Ним потрібно користуватися так само грамотно, як і іншими інструментами, і немає нічого магічного в ньому. Нікуди ніхто не піде: люди будуть, як і раніше, читати, дивитися телевізор. Книги про те, що офлайн помирає, друкуються з 70-го року з періодичністю десь раз на рік. І що? Нічого не вмирає. Статистика про інше говорить, цифри говорять. Тож діджитал - це просто кльовий інструмент, якщо його правильно використовувати. Як, наприклад, кейс "Push to add drama". Ось я в такі комунікації вірю, за ними майбутнє.

А є в Америці якісь нові технології, адже вони дуже просунуті?

Так, у них є крута технологія - вони не ссуть. Ось така проста технологія. Вони просто перебувають у такій ситуації, коли конкуренція нереально висока, і робити просто акуратні, красиві та грамотні роботи - цього вже недостатньо. І для того, щоб виділитися в усьому цьому шумі, потрібно робити щось грандіозне. Тому клієнт приходить до агентства не просто зі словами "зробіть нам щось дуже круте", а коли ти їм робиш це щось круте, вони кажуть "та ні, щось це якось надто сміливо". У них клієнти реально приходять для того, щоб їм зробили сміливо. Тому що це реально єдина можливість виділитися.

У нас же основна проблема полягає, як не дивно, в економіці. У нас замовниками є не просто власники бізнесу, а бренд-менеджери. А вони в нас така субстанція цікава. Тобто, в Америці бренд-менеджер упевнений на 10 років уперед у своїй кар'єрі. Наші ж сидять, як на голках, бо завтра можуть бути звільнені. У них купа кредитів, і вони не хочуть ризикувати і висовуватися. Їм це не потрібно - вони зараз ризикнуть, завтра їх звільнять і вони залишаться ні з чим. Тому вони вважають за краще йти безпечнішим шляхом.

Ну а як ви з таким боретеся?

Ми не працюємо з тими компаніями, з якими неможливо робити продукт, яким би ти пишався. Тому що сенсу немає. Ну зробимо ми ще одне гівно похмуре: ролик, білборд... На хрін тоді ми працюємо? Який кайф у цьому? Ну через 5 років я подивлюся на все, що ми зробили, і зрозумію, що 5 років ми робили похмуре лайно. Який толк від цього? Хочеться робити такі проєкти, на які дивишся і розумієш, що ось місяць провів не даремно.

Навчаємо замовників. Проводимо лекції, семінари, майстер-класи. Сперечаємося, сваримося, сперечаємося і сваримося.

Як ти ставишся до конференцій? Чи сприяють вони навчанню ринку?

Ти знаєш, я не вірю в конференції. Не знаю як в IT, але в рекламі я був на дуже багатьох конференціях. У цій сфері конференція - це не освітній захід, а так, тусовочка. Тобто туди люди приїжджають просто так - поспілкуватися, познайомитися, нетворкінг, візитівками обмінялися. Це мене взагалі кошмарить. Але зараз не про це. Інформація, яку подають на конференціях - вона кочує від одного лектора до іншого, з року в рік.

Я більше любитель майстер-класів. Коли люди збираються разом, малою кількістю, і протягом дня заглиблюються в тему. Там у людини є можливість поставити всі необхідні запитання, спробувати ручками або головою все, що ти почув. 2 години, припустімо, йде лекція, потім усі пробують застосувати це на практиці. Ти отримуєш зворотний зв'язок від лектора. Це набагато глибше, як мені здається.

Наші клієнти ходять на Багажі, і я бачу, як ті компанії, які відправляють до нас своїх співробітників, виросли. З ними стало набагато простіше спілкуватися. Вони з тобою майже на одній хвилі, вони розуміють, про що ти говориш.

А що новенького в Багажах готуєте?

Ось на початку вересня буде триденний виїзд до Криму з Дімою Карповим і ще з хлопцями московськими. Буде 4 лектори. І ось там 3 дні будемо впахувати, впахувати, впахувати. Ось це я розумію, там реально люди прокачуються, тому що там є можливість вжитися в це середовище.

Ну і на завершення я зазвичай запитую про джерела натхнення...

Щоб натхнення прийшло, мені потрібно просто почати працювати. І от щойно я починаю працювати, все якось само собою складається. Мене просто починає перети, і все. Є проміжок, півгодини, мені потрібно себе через силу змусити, щось писати, малювати, вигадувати - і через півгодини все. Мене вже пре.

І три контрольні запитання: де бачиш себе через 5 років, чи віриш в інопланетян і чи буде кінець світу цього року?

:-) Давай по порядку. Через 5 років я бачу себе мільйонером - я в дитинстві завжди саме ним хотів стати, а не космонавтом чи пожежником. А раз так, доведеться через 5 років стати мільйонером.

Чи вірю я в інопланетян? Звичайно. Я з такими працюю щодня :-)

Що там ще було? Кінець світу? Ну я сподіваюся! Скільки ж можна вже? Кінець світу - це ж коли планета очиститься від усякої... менше людей буде, залишаться тільки найкращі. Кльово буде!