В ілюстраціях нашого сьогоднішнього гостя, Олександра Григор'єва, кожен знайде щось для себе. Комусь просто сподобається стилістка промальовування, когось вразять сюжети, зображені на них, а комусь будуть близькі персонажі. А вже саме інтерв'ю вийшло неймовірно надихаючим! Загалом, читаємо, дивимося - байдужим вже точно не залишиться ніхто!
Досьє:
Професійний ілюстратор.
Робота "Гусари" увійшла до рейтингу "200 best illustrators worldwide"
Роботи Олександра можна побачити в таких журналах, як GQ і Men'sHealth.
Познайомитися ближче з творчістю та досягненнями Олександра можна на його сайті та в ЖЖ
Привіт, Саша! Раді бачити тебе в гостях. Для початку цікаво дізнатися, як створювалася ілюстрація "Гусари", що увійшла до книги "200 best illustrators worldwide".
Складно відповісти так, щоб відповідь здалася вам цікавою.
У тебе ж диплом архітектора. Як прийшов до ілюстрації?
Я з самого дитинства любив малювати, і в ілюстрацію органічно прийшов із графічного дизайну. Графічний дизайн, у переважній більшості випадків, передбачає реалізацію певних уявлень замовника про те, який вигляд має мати продукт. Тому в цій галузі складно висловити ідеї, які вам особисто цікаві. Ілюстрація логічним чином дає більше свободи для самовираження. Тому для мене цей перехід був ніби природним кроком на шляху розвитку.
Як виробляв свою техніку?
Це гарне запитання. На мій погляд, у 99% випадків техніка виробляється в результаті поєднання того, що вам подобається в практиці інших авторів. У мене було саме так, я вивчав роботи ілюстраторів, художників, режисерів, театральних постановників, фотографів... Намагався запозичувати цікаві для мене рішення і "сплавляти" їх в одну масу. Так, одного разу я усвідомив, що цей сплав став унікальним, з того моменту він став називатися моєю власною технікою.
Чиї роботи надихали на ранньому етапі, а чиї надихають зараз?
Мабуть, це одні й ті самі люди. Я ні в кому не розчарувався, але список постійно поповнюється. На вскидку: Егон Шіле, Тулуз-Лотрек, Гельмут Ньютон, Томер Ханука, Малявін, Клімт, радянські ілюстратори і живописці 60-х, балет (як явище), роми (як культура), традиційне азійське мистецтво, ну, і багато іншого.
Ти малюєш у тиші чи під музику? Яка атмосфера має оточувати тебе, щоб робота вийшла?
Раніше любив під музику, але зараз віддаю перевагу тиші. Вона дає змогу глибше зануритися в процес. Повністю "бути присутнім" у теперішньому моменті. Музика розбурхує уяву - то забирає в майбутнє, то пробуджує образи минулого. Життя ж існує тільки зараз.
Географічно люблю в "буферних місцях" - у залах очікування, на вокзалах. Там, де життя тече дуже явно, а ваш час здається зупиненим. Взагалі, по-моєму, робота не виходить, вона просто приходить і змушує вас надати їй матеріальної форми. Роден сказав про це найточніше: "...взяти брилу і відсікти від неї все зайве...". Скульптура і малюнок завжди були тут, я просто звільняю його.
Чи згоден, що для того, щоб створювати шедеври, потрібно вийти із зони комфорту?
Це залежить від вашої власної впевненості. Якщо ви думаєте так, то це буде для вас правдою. Мені здається, що це залежить тільки від творчого методу.
Шедевр і геніальність це продукт маркетингу.
Як визначити, чи шедевральне запитання, яке ви мені поставили? Може завтра Путін скаже, що ви геніальні і всі ваші тексти будуть визнані геніальними. Зокрема й це запитання, а може ні. Такі речі в руках історії.
Твої роботи чимось нагадують мені оповідання Гі де Мопассана. Правда, їх щось об'єднує, як думаєш?
Було б неправдою сказати, що я знайомий з його оповіданнями.
Ти любиш зображати пороки, а не чесноти, чи не так? Чому?
Тонке запитання. Напевно, тому що я сам порочний і схильний бачити саме цю грань життя.
Де черпаєш натхнення для історій, сюжетів?
У самому житті. Просто намагаюся уважніше на нього дивитися. Часто видатні речі відбуваються поруч із нами й озвучуються звичними для нас людьми. Ну і, звісно, в усіх сферах мистецтва.
Опиши свій інструментарій.
Комп'ютер, планшет, фотокамера на мобільному, айпад із пером, величезна кількість скетчбуків, обмальованих серветок, зошитів і чернеток, стіл, стілець, пір'я, туш, антикварні чорнильні ручки, олівці різних видів, книжки з анатомії.
Розкажи, як у тебе вийшло вийти на міжнародну арену? Адже ти прославився задовго до того, як Тьома Лебедєв назвав тебе "охуєнним ілюстратором" :-)
Напевно, це сталося після книжки "200 best...". Взагалі, ілюстрації досить вузька сфера і слово "прославився" вводить читача в оману. Хоча, в ряді випадків (після 9 вечора) цей ефект дуже затребуваний.
Чим тебе приваблює розробка ілюстрацій для журналів?
Тиражем. Приємно бачити результати своєї праці і розуміти, що багатьом людям вони так само приносять задоволення.
Ти активно постиш у свій ЖЖ думки і спостереження, причому зі словами працюєш відмінно. Скажи, ти не думав видати збірку таких ось "мудряшок", проілюструвавши заодно? Думаю, ажіотаж буде.
Дякую. Несподіваний комплімент. Якщо колись мені вдасться сформувати достатньо унікальних думок для публікації, це було б цікаво.
А ти не думав піти в архітектуру, проєктувати будівлі?
Багато разів думав і багато разів їх проектував. Для мене архітектура (як проєктування) - це мова, опанувавши яку потрібно щось говорити. На сьогоднішній день я не знайшов способу висловлювати ідеї, які мені близькі, мовою форм. Я не бачу сенсу будувати ті самі будівлі, що будують усі інші, і просто малювати різні фасади.
Очевидно, що світ переживає оксамитову революцію. Сучасній людині більше нічого хотіти, світ став маленьким і дуже очевидним. Це дуже нудно і далі прийде новий... Ось саме про це і буде моя архітектура.
Ти багато подорожуєш, жив у різних містах. Які серед твоїх улюблених?
Номер один - Гонконг.
На мій погляд, міста діляться на два типи: ті, де щось винаходять і ті, де повторюють винайдене.
Усі молоді країни/міста, що розвиваються (читай "ринки"), хочуть жити так, як вони бачили по телевізору. Китай (і Гонконг), Індія, Бразилія, Росія дуже добре знають, що хочуть купити штани Гуччі і блузку Шанель. Їм не треба нового, вони хочуть скуштувати те, про що так довго мріяли. "Жирні" міста, які були багаті довгий час (як Лондон, Нью-Йорк, напевно, Париж) переситилися одноманітною розкішшю. Вони хочуть нового, тому "створювати" треба саме там. Сьогодні в них акумулюється пасіонарність - для мене це факт.
Якби ти мав можливість перенестися в майбутнє, на скільки років уперед ти б "стрибнув"? Чому?
Майбутнього не існує. Це ілюзія, яку показують по телевізору, щоб продати тобі нові труси і сорочки. Завтра нескінченно змінюється в ту саму мить, коли ви читаєте ці слова.
