Сьогодні ми взяли інтерв'ю в ілюстратора Євгена Тонконогого. Роботи Євгена вам напевно відомі, оскільки він попрацював не з однією обкладинкою для видавництва бізнес-літератури "Манн, Иванов, Фербер".
Привіт, Женю! Розкажи для початку про своє дитинство - що надихало, чи малював тоді. І якщо так, то що?
Привіт! Мої батьки художники. У них була майстерня в підвалі на вулиці Леніна, в місті Уфа. У майстерні пахло фарбою, стояв друкарський верстат із великим колесом-штурвалом, усюди лежали фарби, олівці, папір та інше приладдя. Тож обстановка й атмосфера для малювання були відповідні. Одного ранку, поки всі спали, я взяв великий аркуш паперу, нові тюбики з фарбою, пензлі, і намалював озеро з птахами. Фарби були нові і якось погано лягали на папір, не змішувалися і довго сохли. Картина вийшла яскрава, я був дуже задоволений - поставив її сохнути на видне місце і розбудив тата з мамою, щоб показати, який у них син художник чудовий. Виявилося, що малював я якимись рідкісними офортними фарбами, надісланими з-за кордону, і дістати такі велика складність. Тато засмутився і потім місяць зітхав. Мені пощастило, що він не суворий.
Чи вчився ти на художника, чи ти самоучка?
На художника я вчився в художній школі. Але через рік кинув. Відтоді малював досить погано. Потім навчався на дизайнера і став ілюстратором. Досі не впевнений, що став художником.
Як отримав свій перший гонорар?
Перший раз гонорар за ілюстрацію отримав у бухгалтерії журналу Афіша на Невському проспекті. В "Афішу" я прийшов найматися арт-директором, що було доволі самовпевнено, тому що не було відповідного досвіду і навичок, дизайнерське портфоліо було слабке. Але я приніс папку з малюнками і мені запропонували спробувати намалювати ілюстрацію в найближчий номер.
Чи використовував заборонені препарати для генерації нових ідей і "розкриття творчих чакр"?
Ні. Частіше користуюся дозволеними препаратами і не для творчості. А де дістати заборонені не знаю. Так розумію, чакри - це як пори, а розкрити їх препаратами, це як у лазню сходити.
Де ти черпаєш натхнення?
Натхнення уявляю так: творця осяває і він кидається на три доби до (припустимо) полотна і створює "шедевр". Моя робота пов'язана з чіткими часовими рамками і часу для рефлексії майже не залишається.
Доволі сильно впливають на уяву книжки та кіно (іноді встигаю дивитися й читати). Якщо говорити про ідею, то зазвичай я вирішую, що і як малювати в той момент, коли ліг, заплющив очі, але ще не заснув. Якщо говорити про процес, то зазвичай прокинувшись малюю.
Як прийшов до такої стилістики ілюстрацій?
Не впевнений, що прийшов до якоїсь певної стилістики. З одного боку, це навіть непогано - є великий арсенал для різних рішень і можна запропонувати їх замовнику. З іншого боку, якщо вибирати самому, то складно, особливо для персональних робіт. Трохи заздрю художникам, які малюють в одному стилі - вони впізнавані й не потрібно вибирати. Але сам поки що так не можу - щоразу хочеться малювати краще і по-іншому. Вважаю, що ще перебуваю в дорозі.
Як ти отримуєш нових клієнтів?
Є два варіанти. Перший: клієнт знаходиться сам - зв'язується поштою, телефонує. Другий: клієнта знаходить агентство і пропонує мене як виконавця. Тобто, сам замовників не шукаю. Self promotion моя слабка сторона. Але, на початку ілюстраторської діяльності, вистачило нахабства і завзятості, щоб розіслати портфоліо по різних журналах і видавництвах. Дехто відповів.
Ти співпрацюєш з видавництвами і робиш ілюстрації для обкладинок книжок. Як проходить процес підготовки подібних ілюстрацій?
Наразі співпрацюю тільки з одним видавництвом, що випускає ділову літературу. Процес такий: через ілюстраторську агенцію надходить бриф, з коротким змістом книжки. Я пропоную ескізні варіанти обкладинки. Замовник обирає вподобаний варіант і через пару днів отримує готову ілюстрацію. Іноді тема книги складна для візуалізації, і в мене виходить тільки одна ідея, один ескіз, який потім іде в роботу. Сподіваюся, коли-небудь будуть замовлення і на художню літературу.
Нещодавно вийшла книжка з обкладинкою від мене, "Пастки мислення". Решту можна знайти тут. Мені найбільше подобається, як вийшла обкладинка "Маніфест лідера". Наступні три теж нічого.
Чи часто ти відмовляєш у співпраці клієнтам не з фінансових міркувань, а якихось інших, і якщо так, то з яких саме?
Відмовляюся не часто, намагаюся розподілити всі вхідні замовлення. Причиною відмови може бути брак часу або негативний попередній досвід роботи з конкретним замовником.
Як проходить твій день і як ти налаштовуєшся на роботу?
Налаштовуюся на роботу в основному за допомогою кави. Але спочатку потрібно відвести дітей у садочок і школу, погуляти з собакою. В обід потрібно зустріти старшу доньку зі школи, нагодувати обідом (заздалегідь приготованим), а ввечері забрати молодшу з садочка і погодувати вечерею всіх. Увечері, перед сном, ще раз прогулянка з собакою. Є такі дні, коли потрібно когось вести на тренування або йти самому. Загалом, нічого незвичайного для людини з дітьми, яка працює вдома. Весь інший час я працюю.
Дай кілька порад ілюстраторам-початківцям?
Якщо тільки не творчих, а практичних.
Потрібно чергувати роботу з відпочинком. Круті подвиги з невпинним малюванням протягом кількох діб, без сну і, можливо, з енергетиками, заради здачі замовлення вчасно (почуваюся замшілим дідом, коли пишу таке) "добром не скінчаться". Можливо, ви врятуєте арт-директора, отримаєте в портфоліо хорошу роботу, повагу колег і отримаєте великий гонорар. Але організм років через п'ять-десять може помститися якимось несподіваним способом. Добре, що є вибір.
Бажано більше рухатися, все-таки робота художника-ілюстратора сидяча. Є ймовірність, що просидіти ще доведеться не один рік :-)
Краще намалювати безоплатно хорошу роботу, ніж за копійки і нехорошу. Взагалі, за копійки краще не працювати, це псує замовників і називається "демпінг".
Неодноразово перевірена закономірність - що нижчий обіцяний гонорар, то більше буде проблем у роботі. Скупий замовник особливо вимогливий, примхливий і непередбачуваний.
Як думаєш, чи є життя на інших планетах, і якщо так, то який воно має вигляд?
Особисто зі мною поки що ніхто не зв'язувався. Можливо, життя є десь є, але, гадаю, в людському розумінні це і не життя зовсім. Сподіваюся, виглядає воно якось дико, все-таки умови відрізняються від земних.
Прилетіти на іншу планету і знайти там двоногих нащадків космічних мавп, схожих на публіку з найближчого гіпермаркету, було б жахливим розчаруванням і несправедливістю.
Що відбувається в Бермудському трикутнику?
Думаю, там тихо і спокійно, волого, туманно. Пахне йодом і тванню. Водорості погойдуються на невеликих хвилях, лагідно обплутуючи порожні яхти й кораблі. Іноді туман розсіюється, і на небі видно назавжди завислі літаки. Висять, як оси, що потрапили в мед, повільно обертаючи пропелерами.
На мілині, де копошаться краби, зарившись колесами в пісок стоїть порожній автомобіль Ока, пристосований для розвезення піци. У машині нікого немає, дверцята відчинені, повільно, з поскрипуванням працюють двірники на лобовому склі, радіо шипить. За передніми сидіннями стоїть синя термосумка. Піца в ній ще не охолола.
Де бачиш себе через 5 років?
Біля дерев'яного будинку в лісі. Іду до мангала. У руках каструля з маринованим м'ясом. За мною семенять собаки.
