За часів популярності серіалу «Доктор Хаус» всі ми раз у раз цитували його знамениту фразу «Всі люди брешуть». Ось і Ден Аріелі, відомий дослідник психології людської поведінки, у своїй книзі «Вся правда про неправду» з впевненістю заявляє, що брешуть усі, а ті, хто запевняє протилежне, також бреше. Але чому ми брешемо? І як впливають на нашу сумлінність обставини? Про все це можна дізнатися з книги. Ден провів масу досліджень поведінки людей, постійно спокушаючи їх шахраювати і збрехати. Результати цих досліджень і лягли в основу книги.
Модель SMORC
Перше, що слід зазначити, так це те, що Ден спростував поширену теорію брехні. Раніше вважалося, що люди обманюють і навіть вчиняють злочини, якщо є гармонія між трьома аспектами: вигода, можливість бути спійманим і тяжкість покарання. Тобто якщо покарання невелике, порівняно з вигодою, та й навряд чи вас зловлять — ви з більш високою ймовірністю брешете. Ця модель була виведена Гері Беккер, і називалася вона «модель SMORC».
У дослідженнях, які провів Аріелі, цю теорію спростували. Виявилося, що ухвалюючи рішення «обдурити чи ні» ми ще й враховуємо етичний чинник. Так, наприклад, у проведених дослідженнях було доведено, що продавці та таксисти собі на збиток допомагають незрячим людям. А це означає, що навіть незважаючи на той факт, що ймовірність бути спійманим мінімальна, люди хочуть виглядати у власних очах чесними і порядними.
Тут у гру вступає наша приголомшлива розумова гнучкість. Завдяки цій навичці ми, здійснюючи дрібні шахрайські дії, одночасно і отримуємо їх плоди, і продовжуємо вважати себе добрими.
Чому ми не китайці?
Причини брехні можуть бути абсолютно різними. Наприклад, Ден проводив дослідження у різних куточках світу, де досліджував особливості поведінки людей групах, де у різних барах міст пропонували замовити пиво. Фішка в тому, що замовлення потрібно було зробити усно.
Так от, у західних країнах (США, Європа) люди жертвували своїм смаком на користь індивідуальності. Тобто, якщо вже хтось голосно замовив пиво, яке подобалося випробуваному, той нізащо не хотів повторюватись, бути як усі.
У східних країнах (Японія, Китай) люди теж брехали, але тепер вони не хотіли виділятися. Тобто вони жертвували своїми уподобаннями, заради того, щоб бути причетними до колективу. В результаті, якщо хтось голосно замовив пиво, яке не подобалося випробуваному, він все одно замовляв його просто тому, що не хотів виділятися.
Відносність сприйняття брехні
Обман буває різним. Але все-таки це обман. Але люди настільки гнучкі, що ми можемо виправдати себе у якихось видах обману.
Наприклад, Ден провів дослідження в гуртожитку студентів, де поставив на холодильник вазу з грошима, а холодильник банку з Пепсі. Надвечір ваза була повна. Ніхто не взяв жодного цента. А ось пепсі вже не було. Хоча він не казав нікому брати банки чи не брати гроші.
По суті, беручи банку напою, людина брав чуже без попиту, а це крадіжка. Чим вона відрізняється від крадіжки дрібниці? Але в нашому мозку відмінності суттєві. Гроші – це гроші, і брати їх – табу. А Пепсі — подумаєш, нічого страшного, коли я візьму баночку.
Люди з найкращими намірами можуть потрапити в пастку власного мислення, зробити неймовірні помилки і все одно вважати себе добрими і високоморальними.
Брехня від втоми та «виснаження его»
Ще одне цікаве спостереження, зроблене Аріелі — коли людина втомилася, то бреше вона частіше. Суть у тому, що брехня – це спокуса. Наприклад, ми сидимо на дієті. І щоранку ми говоримо собі — сьогодні я не з'їм нічого шкідливого. Але, прийшовши після роботи, втомлені та голодні, ми не беремо банан чи апельсин, ми накидаємось на тарілку з котлетами. А все тому, що для того, щоб чинити опір спокусі, потрібно докласти сил, яких у нас немає. Те ж саме і з обманом — коли ми втомлюємося, нам легше переступити свої моральні та етичні цінності, ми більш схильні до своєї «Темної сторони». Автор називає це явище «виснаженням его».
Основна ідея «виснаження его» полягає в тому, що опір спокусі забирає у нас масу зусиль та енергії.
У книзі ще багато цікавих спостережень та відкриттів психології брехні. Переказувати у статті всі з них — піст вийде дуже багатолітерний :-) Кому цікава ця тема, раджу прочитати книгу «Вся правда про неправду».
P.S. Також рекомендую прочитати книгу Дена Аріелі «Поведінкова економіка», в якій також багато досліджень та нових відкриттів. Рецензію на неї можна прочитати в моїй статті «Про якорі, приманки, гусенят і поведінкову економіку».
